Рівненська ЗОШ - перший раз у перший клас
Вас вітає Рівненська ЗОШ
Неділя, 04.12.2016, 05:00
Вітаю Вас Гість | RSS
 
Головна перший раз у перший класРеєстраціяВхід
Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 61
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

      

                                             Гурова Лариса Дмитрівна   -вчитель початкових класів,                     

спеціаліст вищої категорії ,

класний керівник 1 класу,

стаж роботи : 15 років.

                                                               Робота з батьками

Немає теплішого вогнища за родинне. Батьки, діти, онуки — найрідніші між собою люди, з'єднані в сім'ю Божою волею.

Родина, сім'я — це велика сила. Тільки вона є надійним і незрадливим захистом від усяких життєвих негараздів.

Взаємини батьків і дітей — це споконвічна проблема, від позитивного вирішення якої залежить благополуччя нашої держави, адже сім'я — це державна структура.

Дружні, спокійні, врівноважені стосунки між батьками і дітьми — це запорука здорового морального клімату в суспільстві. Не може людина творчо працювати, навчатися, якщо її щось пригнічує, тривожить, якщо не все гаразд у сімейних стосунках.

Батьки завжди бажають своїм дітям щасливої долі, просять у Бога благословення для своїх синів і дочок, мріють бачити їх щасливими і здоровими, добрими і порядними людьми.

Батьківська суворість іноді сприймається дітьми негативно, бо вони не завжди вміють і бажають прислухатися до мудрих порад, не хочуть вчитися на чужих помилках. У таких випадках між батьками та дітьми виникають непорозуміння, і, як правило, саме мама й тато усувають ці конфлікти, тактовно й доброзичливо пояснюють дітям, хто в чому помиляється.

Вважаємо, що найголовнішим у сімейному вихованні мусить бути взаємоповага між старшим та молодшим поколінням, уміння зрозуміти, вислухати одне одного, підтримати, пожаліти. Любов — ось те почуття, яке робить сім'ю міцною, нездоланною у будь-яких життєвих випробуваннях.

Тільки родина — опора в житті кожної людини. І те, якою буде погода в домі, яким теплим та ясним буде родинне вогнище, залежить і від батьків, і від дітей.

 

Пам’ятка для батьків  щодо успішної взаємодії з обдарованою дитиною

Плекаючи обдарованість дитини, батькам необхідно:

  • приймати дитину такою, як вона є, а не розглядати її як носія талантів;
  • давати дитині змогу самостійно шукати вихід із ситуації, що склалася, розв’язувати завдання, яке їй під силу, навіть, якщо батьки вважають, що самі впораються ліпше та швидше;
  • не тиснути на дитину, не навязувати своє бачення у виконанні певної справи, але за потреби бути готовим прийти на допомогу;
  • відповідаючи на поставлене дитиною запитання, не піддаватися спокусі розповісти про предмет усе, що батьки знають самі, а надати конкретну відповідь;
  • виявляти серйозне ставлення до запитань і висловлювань дитини;
  • надавати можливість дитині демонструвати свої знання;
  • належно облаштовувати місця для занять дитини улюбленими справами;
  • надавати допомогу дитині в поліпшенні результатів її роботи;
  • привчати дитину мислити самостійно;
  • регулярно читати дитині цікаву з пізнавального боку літературу;
  • спонукати дитину до фантазування, вигадування історій;
  • уважно ставитися до особистих потреб дитини;
  • не карати дитину за ненавмисно зроблені помилки;
  • надавати змогу в її експериментуванні з навколишнім середовищем у пізнавальних цілях;
  • учити дитину не боятись проблем, а розвязувати їх;
  • надавати допомогу дитині в її особистому розвитку;
  • виховувати в дитині позитивне ставлення до своїх здібностей;
  • довіряти дитині;
  • стимулювати самостійність дитини.

Консультація для батьків агресивних дітей

При взаємодії з агресивною дитиною:

·  Приймайте дитину такою, яка вона є;

·  Висувайте до дитини свої вимоги, враховуйте не свої бажання, а її можливості;

·  Розширюйте кругозір дитини;

·  Включайте дитину до спільної діяльності, підкреслюючи її значення у виконуваній справі;

·  Ігноруйте легкі прояви агресивності, не фіксуйте на них увагу оточуючих.

Боротися з агресивністю потрібно терпінням. Це найбільша чеснота, яка тільки може бути в батьків і вчителів.

Поясненням. Підкажіть дитині, чим цікавим вона може зайнятися.

Заохоченням. Якщо ви хвалите свого вихованця за гарне поводження, то це розбудить у ньому бажання ще раз почути цю похвалу.

Консультація для батьків дітей, які відчувають страхи

Що таке дитячі страхи — вияв природної боязкості, вередування чи наслідок нервованості та переживань, яких зазнала мати під час вагітності? На відміну від багатьох інших дитячих проблем, про які фахівці часто з повною впевненістю заявляють батькам, що з віком усе мине, дитина переросте, —про цю так сказати не можна. Дитина росте, і страхи ростуть разом із нею.

Природу страху зрозуміти складно. Це одне з почуттів, яке людина відчуває з перших днів свого життя. Здавалося б, чого боятися новонародженому маляті? Та вчені довели, що страх і стурбованість матері передаються дитині. Підростаючи, діти розуміють, чого бояться батьки, через що нервують, і починають боятися разом із ними. Малята бояться чимось засмутити старших, потрапити під гарячу руку, бояться почуватися непотрібними дорослим. Інколи страхи роздуваються до величезних розмірів.

Зміст страхів багато в чому визначається віком. У дітей до одного року він виражається в інстинктивній тривозі при голосних звуках, відсутності матері, появі чужих людей. У два-три роки діти бояться самотності й темноти. До шести років у них розвивається бурхлива фантазія, образне мислення в поєднанні з наївністю та сугестивністю. Книжки, фільми, почуті розмови й реальні події дають багату поживу для фантазії. Звідси й страхи, пов’язані з враженнями, отриманими ззовні. Страхи збільшуються, конкретизуються, супроводжуються агресією. Діти бояться казкових героїв, що уособлюють зло, вигаданих дитячою уявою істот, які «ховаються за рогом» або «живуть під ліжком», страшних снів, батьківського покарання, бійки, скандалу, смерті близьких, грози, буревію, пожежі.

На жаль, дорослі не завжди звертають увагу на те, що їхню дитину переслідує якийсь страх, і вже тим паче не переймаються тим, що коїться в душі їхнього сина чи дочки. Чимало дітей не схильні ділитися своїми переживаннями. Причин може бути безліч, приміром страх здатися боягузом, або ж, що нерідко трапляється, дитина боїться так сильно, що сама думка про розмову на цю тему жахає її. Страх може бути зовсім незначним, на думку батьків, але в сприйнятті дитини він цілком живий і реальний.

Якщо дитина відчуває страхи:

·  Приймайте дитину такою, яка вона є, даючи їй можливість змінитися;

· Розвивайте в дитині позитивні емоції, частіше даруйте їй свій час і увагу;

·  З розумінням ставтеся до переживань і страхів дитини; не висміюйте їх і не намагайтеся рішучими методами викорінити цей страх;

·  Заздалегідь програвайте з дитиною ситуацію, що викликає страх.

Консультація для батьків дітей, схильних до брехні

Джерело брехні

Страх. Найчастіше це прагнення уникнути покарання. Зрозуміло, що йдеться про проблеми у сімейному вихованні. Дитина у такій сім’ї повинна чітко підкорятися волі батьків, їм не суперечити. З часом, малюк починає віддалятися від батьків, приховувати справжні свої думка і дії, а згодом - схилятися і до брехні.

Батьки! Нагадуємо всім відомий факт, що Ви є зразком для наслідування. Часто все починається з того, коли діти стають свідками брехні зі сторони батьків. Дитина запам’ятовує такі ситуації, а згодом, такими штампами, обов’язково, скористається. І тут, головне… почати, а вдруге - вже буде значно легше. І чим довше дитині вдається обдурювати дорослих, тим складнішою стає проблема виходу на шлях правди.

Якщо дитина бреше, додержуйтеся таких правил:

·   Частіше хваліть дитину, заохочуйте її за гарні вчинки;

·   Якщо ви впевнені, що дитина бреше, постарайтеся викликати її на відвертість, з’ясувати причину неправди;

·   Знайшовши можливу причину неправди, постарайтеся делікатно усунути її так, щоб розв’язати цю проблему; не карайте дитину, якщо вона сама зізнається в неправді, дасть оцінку власному вчинку.

Консультація для батьків щодо спілкування з дітьми, які мають емоційні труднощі

1. Емоції виникають у процесі взаємодії з навколишнім світом. Необхідно навчити дитину адекватно реагувати на певні ситуації та явища зовнішнього середовища.

2. Не існує поганих і хороших емоцій і дорослий у взаємодії з дитиною повинен постійно звертатись до доступних їй рівнів організації емоційної сфери.

3. Почуття дитини не можна оцінювати, не слід вимагати, щоб вона не переживала те, що вона переживає. Як правило, бурхливі афективні реакції –це результат тривалого стримування емоцій.

4. Потрібно навчити дитину усвідомлювати свої почуття, емоції, виявляти їх у культурних формах, спонукати до розмови про свої почуття.

5. Не слід вчити дитину пригнічувати власні емоції. Завдання дорослих полягає в тому, щоб навчити правильно спрямовувати, виявляти свої почуття.

6. Не слід у процесі занять з «важкими» дітьми намагатися цілком ізолювати дитину від негативних переживань. Це неможливо зробити в повсякденному житті, і штучне створення «тепличних умов» тільки тимчасово вирішує проблему.

7. Треба враховувати не просто модальність емоцій (негативні чи позитивні), а й їхню інтенсивність. Надлишок одноманітних емоцій спричиняє негативні явища.

8. Для профілактики емоційного напруження слід долучати дитину до різних видів діяльності. Корисним для емоційного розслаблення є застосування гумору.

9. З метою ліквідації негативних емоцій потрібно спрямовувати їх у творче русло: мистецтво, поезію, літературу, музику чи занять танцями.

10. Ефективність навчання дитини володіти своїми емоційними станами значною мірою залежить від особливостей її ставлення до себе. Завищена чи занижена самооцінка суттєво погіршує самопочуття дитини, створює бар’єри для необхідних змін. У таких випадках потрібно чинити роботу з корекції ставлення до себе, учнівської самооцінки.

 

2014 - 2015 навчальний рік

Ми маємо справу з найскладнішим,неоціненним, найдорожчим,що є в житті, - з людиною. Від нас,від нашого вміння,майстерності, мистецтва,мудрості залежить її життя, здоров'я,розум,характер,воля, громадянське й інтелектуальне обличчя, її місце і роль у житті,її щастя. ... Вплив на дитину може бути позитивним і негативним. Місія школи,наше найважливіше завдання - боротися за людину,переборювати негативні впливи і давати простір позитивним. А для цього необхідно,щоб особливість учителя найбільш яскраво, дійово і благотворно впливала на особистість учня... В. Сухомлинський

З 2013 р. наша школа почала працювати за науково-педагогічним проектом «Росток». Ця розвивальна освітня програма зорієнтована на формування здатності до : самонавчання ,самоорганізації, саморозвитку особистості.

В 2014-2015 н. р.в 1 класі за науково- педагогічним проектом «Росток» викладатимуться такі предмети: навколишній світ,математика,українська мова.

Кумка Олена Миколаївна   -вчитель початкових класів,

спеціаліст вищої категорії ,

класний керівник 1 класу,

стаж роботи : 20 років.

Поради батькам першокласників

Порада перша: найголовніше, що ви можете подарувати своїй дитині, - це вашу увагу. Вислуховуйте його розповіді про школу, задавайте уточнюючі питання. І пам'ятайте: те, що здається вам не дуже важливим, для вашого сина чи дочки може виявитися найбільш хвилюючим подією за весь день! Якщо дитина побачить ваш інтерес до його справ і турбот, він обов'язково відчує вашу підтримку. Слухаючи його уважно, ви зможете зрозуміти, в чому малюкові потрібна ваша допомога, про що слід поговорити з вчителькою, що реально відбувається з дитиною після того, як ви прощаєтесь з ним біля дверей школи.

Порада друга: ваше позитивне ставлення до школи і вчителя спростить дитині період адаптації. Запитайте будь-якого знайомого першокласника, яка в нього вчителька. У відповідь ви, швидше за все, почуєте, що вона найкраща, найкрасивіша, найдобріша, сама ... Для першокласника вчителька стає одним з найголовніших дорослих у житті. У перші місяці в школі вчителька затьмарює і маму, і тата. Мудрим вчинком буде підтримати цю «закоханість» дитини і не ревнувати. Співпрацюйте з вчителями вашої дитини, пропонуйте допомогу, проявляйте активність. У класі з активними батьками, як помічено, тісніше і краще відносини між дітьми, цікавіше життя, більше свят і походів. Навіть якщо особисто у вас, як батьків, є якісь питання до вчителів, вам здається, що щось потрібно робити по-іншому, всі тертя повинні залишитися між дорослими. Інакше дитина буде змушений розриватися між любов'ю до батьків і авторитетом вчителя. Дуже шкідливі негативні чи неповажні висловлювання про школу і вчителів «у сімейному колі», це значно ускладнить дитині адаптаційний період, підірве спокій дитини і впевненість у турботі та злагоді між важливими для нього дорослими людьми.

Порада третя: ваше спокійне ставлення до шкільних турбот і шкільного життя дуже допоможе дитині. Бачачи батьків спокійними і впевненими, дитина відчує, що боятися школи просто не потрібно. Одна бабуся плакала, збираючи онука з ранку до школи. Вона гладила його по голові, бігала між портфелем і одягом і голосила: «Куди ж ми тебе відпускаємо! Тебе ж там цілий день годувати не будуть! Як же ти там один без мене будеш! »І так щоранку протягом місяця. Зустрічали хлопчика зі школи так, ніби він тільки повернувся живим з війни. Батьки хлопчика помітили, що дитина почала «боятися школи». Основну роботу провели з бабусею. Її запросили на цілий день шкільних занять, вона була присутня на всіх уроках, снідала разом з усім класом, зайшла в шкільну роздягальню, медичний кабінет, спортивний зал ... До речі, гордість хлопчика не була вражена присутністю в класі бабусі. Йому пообіцяли, що він розповість однокласникам, що це його бабуся, тільки якщо захоче сам. Після цього дня бабуся зрозуміла, що внук росте і тепер школа йому по плечу. Дуже швидко пройшли страхи і у самої дитини.

Порада четверта: допоможіть дитині встановити відносини з однолітками і відчувати себе впевнено. Особливо ваша допомога знадобиться, якщо дитина не ходила до школи в дитячий сад. В цьому випадку вона не звикла до того, що увага дорослих розподіляється відразу між декількома дітьми. Хваліть дитину за товариськість, радійте вголос його новим шкільним знайомствам. Поговоріть ним про правила спілкування зі своїми ровесниками, допоможіть стати вашій дитині цікавим іншим. Навчайте його новим іграм, щоб він міг показати їх друзям. Запросіть однокласників вашої дитини до вас додому - просте чаювання, а маленький господар навчиться приймати гостей. Не варто «підкуповувати» увагу шкільних товаришів вашої дитини дорогими іграшками та одягом. Так ваша дитина не навчиться бути потрібним іншим сам по собі. Ваш син або дочка може зіткнутися з заздрістю однокласників. Впевнений в собі, товариський малюк адаптується до будь-якої ситуації швидше і спокійніше.

Порада п'ята: допоможіть дитині звикнути до нового режиму життя. Дитина звикає до школи не тільки психологічно, а й фізично. Багато дітей в першому класі вперше стикаються з необхідністю вставати в один і той же час з ранку. Протягом 3-6 годин шкільного дня дитина активно вчиться. У шість-сім років таке навантаження дорівнює напруженого робочого дня дорослої людини. З початком шкільного навчання різко збільшується навантаження на нервову систему, хребет, зір, слух дитини. Якщо до цього ви не дотримувалися режиму дня, то постарайтеся м'яко ввести його. Ваша донька чи син потребує регулярного, тривалого сну. Допоможіть школяру навчитися засинати в один і той же час. Не змушуйте дитину одразу сідати за уроки. Дитині потрібен час, щоб відпочити. Це корисно і для самого процесу навчання. Мозок використовує час відпочинку, щоб «укласти нові знання на потрібні полички». Дитині, як і нам, після робочого дня потрібен шматочок тиші і відпочинку. Подбайте про здоров'я вашої дитини, так як у перші місяці шкільного навчання огріхи в режимі дня будуть позначатися більш серйозно, ніж раніше.

Порада шоста: мудре ставлення батьків до шкільних успіхів виключить третину можливих неприємностей дитини. Багато мам і тата так хочуть пишатися своїми дітьми і так турбуються про їх відмітках, що перетворюють дитину в додаток до шкільного щоденника. Шкільні успіхи, безумовно, важливі. Але це не все життя вашої дитини. Шкільна оцінка - показник знань дитини з даної теми даного предмета на даний момент. Ніякого відношення до особистості дитини це не має. Хваліть дитину за його шкільні успіхи. І пам'ятайте, ніяка кількість «п'ятірок» не може бути важливіше щастя вашої дитини. Давайте постараємося, щоб найперші кроки, зроблені кожним малюком у шкільному світі, були для самої дитини і членів його сім'ї радісними і впевненими!

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Грудень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Архів записів
Друзі сайту
  • uCoz Community
  • uCoz Manual
  • Video Tutorials
  • Official Template Store
  • Best uCoz Websites
  • Copyright MyCorp © 2016
    Зробити безкоштовний сайт з uCoz